Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?
Ну че, друганы, сегодня расскажу вам как я испытал настоящий дурман и меня потом увозили из парка на скорых. Лайфхакеры, дайте мне ржавую чашку и пару закладок, потому что сейчас вы узнаете, как я купил амфетамин и играл в хоккей на лыжах!
Все началось с той самой пятницы, когда я валялся на диване и валил сигареты одну за другой. Нет, я не курю, но в этот день мне просто нужно было что-то сжечь и наблюдать, как пепел падает на пол. Потом я позвонил своему старому мамонту Феде и спросил, может ли он достать мне что-нибудь "убойное". Конечно же, лох согласился и сказал, что может найти амфетамин, если я приеду к нему.
Я настолько застрял в этой идее, что даже не понял, как я добрался до Фединого подвала. Он открывает дверь, а у него в руке уже подгорает сигарета. "Он точно знает, что в этом четырехэтажном стреме лежит гарик", - проскользнула мысль в моей голове. Ну и ладно, подумал я, гашиш это тоже что-то.
Федя вытаскивает из кармана апера и приказывает съесть его на месте. Ну я, конечно, не отказываюсь и проглатываю это добро, как самый опытный наркоман. Минут через 10 начинаю чувствовать, как все клинится. Но перед тем, как включиться в танцующую светомузыку зрения, Федя достает из-под табуретки пакетик с амфетамином.
"Это будет настоящая убойная комбинация!" - кричит Федя и протягивает мне амфет. Ну я затягиваю только дым от одной закладки, как сразу чувствую себя настоящим чемпионом. "Пойдем, Джонни, будем играть в хоккей на лыжах!" - вопит Федя, и мы бежим в парк, вооруженные клюшками и наших добротных дезодорантов.
В парке было достаточно льда, чтобы устроить настоящую хоккейную битву. Мы начали кататься в разные стороны, прыгать, падать и делать невероятные финты. В полной задорности я бросаю пас Феде, такой точный, что даже сам Павел Буре бы завидовал. Он ловит шайбу и начинает носиться со скоростью молнии по льду.
Но тут я начинаю стрем и решил, что пора проучить Федю. Я делаю финт Месси и пускаю его в обморок. "Это было слишком хорошо, чтобы быть правдой", - думал я. К сожалению, мой триумф был прерван голосом Феди издалека. "Брат, у нас полиция!"
Мы оттаяли мгновенно и быстро направились к выходу, но наши лыжи на льду были слишком скользкими. Я упал и начал сразу видеть галлюцинации. Один из полицейских подходит ко мне, я бью его клюшкой и бежу дальше. Но мне опять начинает клиниться, и я падаю на колени. "Сейчас я попаду за решетку!", - пронеслось у меня в мыслях.
Но тут из-за угла вылетает Федя и кинулся к мне. Он каким-то образом смог перепрыгнуть через паркан и скользит по льду, словно настоящий фигурист. Открывая дверь своей машины, Федя кричит мне: "Брат, прыгай внутрь, у нас теперь вместо хоккея будет быстрая езда!"
Мы уворачиваемся от машин полиции и полетели по городу, словно настоящие гонщики. Меня заполняет адреналин, и я чувствую себя человеком-мертвецом. Вокруг все мелькает, и я с каждой секундой все больше проникаюсь духом свободы.
Слава богу, Федя увез меня в безопасное место, и мы сказали друг другу "до свидания". Я понял, что такой экстрим не для меня, и больше никогда не собираюсь заниматься такими детскими глупостями. Не играйте со своей жизнью, потому что в итоге она не закончится иначе, как в конце концов вы выйдете на лед и упадете, переходя улицу.